Українська революція у 1917–1921 роках (події, пов’язані з національно-визвольною боротьбою українського народу)

Українська революція, не досягши своєї мети, започаткувала однак процес формування модерної політичної нації та відродила традицію української державності.

Заходи, організовані у Польщі, з метою вшанування пам’яті її учасників

Документи у редакції: Мирослава Скірки, проф. Романа Дрозда, д-ра Луки Рейта та Юрія Рейта

Реалізатори заходів:

Громадська ініціатива за доглядом могил воїнів УНР у Варшаві

Українське історичне товариство у Польщі

Посольство України в Республіці Польща, консулство України у Ґданську

Об’єднання українців у Польщі

Українське товариство

Підляський науковий інститут Товариство «Чорні запорожці»

Травень–жовтень 2017

Командою «Машини часу» 5-го каналу з Києва здійснено зйомки для документального фільму «(НЕ)ЗАБУТІ».

Режисери: Олег Криштопа, Володимир Сівко

Продюсер: Товариство «Чорні запорожці» Координатор проєкту: Олександр Стець

Стрічка розповідає про складні, часто трагічні, долі українських військових після поразки Визвольних змагань 1917–1921 років. Імена героїв двох народів, які творили тодішню історію, досі, на жаль, маловідомі широкому загалу, як у Польщі, так і в Україні. Знятий про них документальний фільм буде внеском y повернення історичної пам’яті про видатних полководців, козаків та державних діячів Української Народної Республіки. Під час проєкту команда подолала тисячі кілометрів, відвідуючи місця, пов’язані з петлюрівською еміграцією. Прем’єрний показ фільму відбувся одночасно у червні 2018 року в Перемишлі та на 5-му каналі.

10 серпня 2017

Звернення до українців у Польщі і світі Наш внесок в Європу

День 15 серпня має стати днем нашої гордости. Українські громади по світу цього дня складають квіти на могилах воїнів Української Народної Республіки, тому що пам’ять про них – це пам’ять про український внесок у вільну Європу. Сьогодні, коли Україна закріплює свій шлях в Європу, варто пригадати світові, що саме воїни Армії УНР були тими, хто зупинив наступ Червоної армії на березі Вісли та не дозволив розлитися більшовикам по всій Європі. Тоді, побіч Юзефа Пілсудського і його армії, стояв отаман Симон Петлюра та його віддані воїни.

Повернення України в Європу стало одним із кличів київського Майдану у 2014 році. Українці бачили себе й свою державу саме в цій системі цінностей та стандартів, яка, після трагедій Другої світової війни, тоталітаризмів нацизму та комунізму, будується, не без проблем та криз, на нашому континенті.

Спроба повернути нас в стандарти Євразії все ж таки продовжується. Її елементами стала російська окупація українського Криму та агресія на Донбасі. Ми з пошаною та вдячністю схиляємо голови перед Героями України, які в цій боротьбі віддали життя та перед тими, хто стоїть у бліндажах Донбасу, зупиняючи наступ нової орди на українську землю. Відстоюють тим самим Європу перед руїною, яку несе в неї путінська Росія. На дорозі цього походу в Європу стають люди, які за волю та честь готові боротися до кінця. Це наші Герої! Це сучасні Герої Європи!

Кожна нація має пам’ятати своїх Героїв для того, щоб трагічна історія не поверталася до наших домів. Тому хочемо також привернути пам’ять тих, хто майже сто років тому, зі зброєю в руках, став на дорозі більшовицькій навалі, що прямувала в Європу і цю навалу намагався зупинити. Однією з перших жертв більшовицької Росії стала тоді Українська Народна Республіка. Її воїни боролися мужньо, але не вистояли. Тоді, не дивлячись на різний історичний досвід та політичні переконання, у 1920 році вони стали союзниками поляків у спільній боротьбі з більшовицькою навалою. У травні 1920 року об’єднані військові сили Української Народної Республіки і Речі Посполитої під Києвом завдали першого рішучого удару Червоній армії. Їхня вікторія увінчалась парадом Перемоги на Хрещатику 9 травня 1920 року.

Варшавська битва у серпні 1920 року була визнана як одна з десяти битв, які вплинули на історію світу. Не було б цього успіху без Армії УНР під проводом Михайла Омеляновича-Павленка, без воєнного генія генерала Марка Безручка, без жертви життя генералів Євгена Мишковського, Федора Колодія та Олександра Фединяка-

Білинського, без жертви сотень офіцерів та тисяч воїнів Армії УНР. Не можемо їх усіх згадати, але мусимо про них всіх пам’ятати. Смерть пам’яті – це ще гірше як смерть від кулі. Вбиває не тіло, а ідею!

Сьогодні, коли Україна продовжує свій незворотній шлях в Європу, хочемо пригадати і собі, і Європі, що наше право стати частиною європейського простору свободи та цінностей куплене українською кров’ю. Як мало хто, українці платили високу ціну за європейський вибір. Як мало хто, зі зброєю в руках зупиняли наступ варварів. Про ці події та цінності пригадуємо сьогодні собі, але також Європі, щоб усвідомити, що ми тут не чужинці та не зайди, а її повноцінні громадяни.

15 серпня 1920 року завершилася Варшавська битва. Наступ Червоної армії Будьонного зупинили поляки разом з українцями. Комунізм не розлився по Європі. Зупинився в межах Радянського Союзу – i там він довершив кривавого жнива, вбиваючи голодоморами, розстрілами, засланнями та в’язницями десятків мільйонів людей, серед яких найбільше було наших братів. Героїзм та посвята воїнів польської та української армій тоді, у 1920 році, перекрили їм шлях в Європу і врятували від трагедії.

Наближається сота річниця цієї битви, сота річниця нашої перемоги, нашого українського внеску у вільну та демократичну Європу. Її символом є командир 6-ої Дивізії Армії УНР генерал Марко Безручко, уродженець Запоріжжя, комендант оборони Замостя. Він – символ, так як символом боротьби за Європу стали Герої Небесної Сотні та Герої АТО.